Блокування прямих з'єднань на Інтернет окрім як через тунель OpenVPN з ufw

Щось мене останнім часом починає харити цей ваш тренд цифровізації. Я завжди був мінімалістом і людиною, яка рахує сірники: не витрачає зайві обчислювальні ресурси (наприклад ігноруючи TLS де це можливо, окрім як форми авторизації, оплати, тощо) не використовує анонімайзери (бо сервіс без репутації та довіри - ніщо) а також, я довгий час принципово не користувався VPN, адже це зайвий виток довкола Землі, що так чи інакше забирає частину енергії в чиємусь дата-центрі.

В мене була навіть зародилась упевненість в тому, що свобода Інтернету - це не втеча від тіні а само-ідентифікація: оборона прав і свобод. Утім, озирнувшись довкола, я бачу що в цьому полі один: нікого мої цінності не цікавлять, натовп йде конвеєром на забій, не вилазячи зі своїх нашпигованих датчиками телефонів, які так чи інакше мають пряме відношення й до мене - адже цей чужий мені ідеологічно ареал не є чужим географічно.

Так як кожну подію і вчинок я тримаю в пам'яті, так само як її тримає на сервері журнал подій, так звана "паранойя" взяла верх, і я вирішив накинути на себе декілька шарів смішної для когось ковдри з тунелів.

Навіщо блокувати прямі з'єднання

Це в принципі відома більш-менш досвідченим юзерам тема: підключаєшся до свого провайдера VPN і вважаєш, що все окей, допоки не помітиш, що з'єднання відвалилось і ти давно сидиш на прямому конекті через ISP.

Причин тому може бути багато:

• не правильно налаштований системний сервіс та відсутність авто-старту на ребуті або якийсь збій в налаштуваннях таблиці маршрутизації через кастомні налаштування системи
• якийсь глюк в network-manager на обнові
• збій в локальний мережі та обрив з'єднання з тунелем

Іншими словами, може бути що завгодно. Спеціалізований софт від провайдерів VPN, як правило, дбає про запобігання витокам; про це й дбає системний сервіс клієнта OpenVPN, налаштовуючи пріоритет таблиці маршрутизації (щонайменше в Linux) але я нікому не вірю, навіть собі.

Чому ufw

Цей фронтенд (iptables) мені подобається тим, що він дозволяє встановлювати перманентні правила, виключаючи помилку синтаксису з блокуванням самого себе десь на сервері з вимкненим локальним терміналом. А також тим, що за ці роки я просто до нього звик і розумію його поведінку. Ось, навіть був днями таки поставив на Fedora:

Перехід на iptables/ufw з firewalld (Fedora 43)

Звісно, делегувати фільтрацію трафіку на останній рубіж фаєрволу - таке собі, але в мене тут немає мети сильно заморочуватись, хочу лише зменшити об'єм витікаючих з під мене слідів у це болото. Кому цікава тема більш "глибокої" само-ізоляції, рекомендую до читання матеріал:

Ізоляція Linux від прямих Інтернет з'єднань на базі QEMU / Virtual Machine Manager з VSOCK

До справи

Не так багато роботи, як передісторії :)

Встановлюємо ufw зі стандартним бекендом iptables (в залежностях) якщо якимось дивом ще сидите без фаєрволу:

apt install ufw

• приклад спеціально для Debian бо для Fedora спочатку потрібно знести стандартний firewalld (за посиланням вище)

Вимикаємо весь вихідний трафік, який стандартно дозволений:

ufw default deny outgoing

Переконуємось що все ок:

# ufw status verbose
Status: active
Logging: on (low)
Default: deny (incoming), deny (outgoing), disabled (routed)

• тут я ще не впевнений, стосовно "disabled (routed)" - можливо це слабке місце, але поки так

Ну, і на системах з systemd глянемо, чи сервіс дійсно працює (active) і стартує з системою (enabled):

systemctl status ufw

Тепер нам потрібно дозволити будь-який вихід на тунель:

ufw allow out on tun0

Інтерфейс "tun0" може відрізнятись, якщо у вас динамічна конфігурація. Подивитись як він зветься та вказати свій, можна у файлі налаштувань OpenVPN (в залежності від софту) або при наявності такого з'єднання - переглянути активні:

ifconfig

У разі, якщо вже було встановлене з'єднання VPN, на цьому можна було б закінчити, адже відтепер з'єднання Інтернет - буде доступним тільки за наявності підключення OpenVPN (у цьому випадку через tun0)

Але якщо ви спробуєте відключитись і підключитись до сервера VPN знову, фаєрвол не дасть того зробити. Отже, потрібно наостанок дозволити вихідні з'єднання саме на IP та порти "довірених" серверів. У разі, якщо користуєтесь Network Manager в GNOME - переходимо в налаштування мережі > з'єднання VPN > вкладку "Identity" і дивимось поле "Gateway". Оскільки я користуюсь ProtonVPN, список безкоштовних серверів UDP на прикладі Норвегії буде приблизно таким:

95.173.205.159:80, 95.173.205.159:5060, 95.173.205.159:1194, 95.173.205.159:51820, 95.173.205.159:4569

Коротке правило ufw виглядатиме наступним чином:

ufw allow out to 95.173.205.159 port 5060,51820,80,4569,1194 proto udp

По аналогії додаємо стільки серверів, скільки потрібно і не забуваємо перевірити статус:

ufw status

Пам'ятка

• Якщо у вашій системі - декілька користувачів, потрібно про них подбати окремо, або попередити, що без VPN (або іншого інтерфейсу tun0) - інтернету не буде.
• Щоб автоматично підключатись до VPN через Network Manager, запускаємо в терміналі nm-connection-editor, шукаємо роутер (Wi-Fi або Ethernet) і після його виділення тиснемо піктограму шестерні; потрібна опція "Automatically connect to VPN" знаходиться у вкладці "General" де обираємо зі списку провайдера та зберігаємо налаштування.

Дивіться також

Обмеження вихідних з'єднань на Інтернет з ufw

Безпечний перегляд сайтів з PAC на прикладі Yggdrasil з Yggstack