# Kroda

> ...І степ востаннє над рікою
> Ординець міряв головою...
> Все ближче коні, лиця злі,
> Схрестились, скрегнули шаблі,
> Переплелися іскри з кров’ю,
> І знову криком Придніпров’я
> Прошив у жасі людолов.
> Та біснувалась криця знов,
> Шипіла кров, шипіла піна.
> Козак вимощував долину
> Чужинським трупом, як умів,
> Як вчився в Січі і в братів
> На славнім Доні у поході.
> Ординців б’є козак вже в броді.
> Бере ординців переляк:
> – То це шайтан!
> Це не козак!
> Козак всміхнувся в довгі вуса:
> – З шайтанами не вперше б’юся.
> Узнали, що таке козак,
> Якого люди кличуть: Мак. –
> І знову зброя у двобої
> Дзвенить над збитою водою,
> І квасить нелюдів ріка, –
> Не ломить сила козака.
>
> Та от надходить чорна зрада:
> Дрантя, попихач скрався ззаду,
> Він чином – кат, душею – гад.
> Увесь продався за дукат.
> Тихцем підвів іуда зброю,
> Озвався постріл над рікою,
> І на коня схиливсь козак.
> – Пропав козак! Загинув Мак! –
> Ординці кинулись до нього.
> Козак на них поглянув строго:
> – Ні, не загинув я, кати,
> Поміж людьми мені цвісти! –
> Кати підводять вгору зброю:
> – Твій цвіт, життя вже за тобою,
> Козаче, зробимо отак:
> Шаблями скришимо на мак –
> Ординці воїна скришили,
> На землю впало тіло біле,
> І, наче зерно, проросло,
> А влітку маком зацвіло...
>
> Давно ординців і іуду
> В моїм краю забули люди,
> Бо їхній слід – страшний укіс
> Травою мертвою поріс.
> А мак цвіте віки в роздоллі –
> В косі дівочій і у полі.
> А мак цвіте!

=> https://www.youtube.com/watch?v=MiNVUWWeprY Poppyflowers Are Blossoming, Ch. II